X
Menu

(067) 917-52-75

(095) 904-35-71

X

особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку з цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень порушив його права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належить вони позивачу, які обставини про це свідчать. Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставини, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/393/19

Провадження № 11-906заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула у порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року (суддя Кашпур О. В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення дій, та

ВСТАНОВИЛА:

1. 24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського В. О., у якій просив:

визнати спілкування Президента України Зеленського В. О. 23 травня 2019 року на форумі інтернет-діячів iForum-2019 недержавною мовою протиправним;

зобов`язати Президента України Зеленського  В. О. утриматися від спілкування недержавною мовою на всій території України при здійсненні повноважень Президента України.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що виступ Президента України Зеленського  В. О . 23 травня 2019 року на форумі інтернет-діячів iForum-2019 російською мовою порушує його права у сфері застосування державної української мови та законний інтерес у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «конституційного права», передбаченого частиною другою статті 19 Конституції України. Стверджує, що всупереч статті 24 Конституції України відповідач створив привілеї за мовною ознакою для однієї із національних меншин України, що призводить до розпалення міжнаціональної ворожнечі та міжнаціональних конфліктів за мовною ознакою і створює реальну загрозу територіальній цілісності України та її недоторканності.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29 липня 2019 року позовну заяву залишив без руху з тих підстав, що всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) позивач не обґрунтував, які саме його права/інтереси якими повноваженнями Президента України порушені.

У встановлений судом строк на виконання вимог указаної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 надіслав заяву, вмотивовану тим, що він оскаржує законність дій Президента України, а не його повноваження. Виконуючи будь-які повноваження глави держави, Президент України відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції Українизобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

На думку суду першої інстанції, такі пояснення позивача не давали підстав для прийняття позову з огляду на відсутність у них обґрунтування, чим саме дії відповідача, про які йдеться у позовній заяві, спричинили порушення чи оскарження індивідуально виражених прав, свобод та інтересів позивача.

Цей суд ухвалою від 12 серпня 2019 року повернув позовну заяву ОСОБА_1

3. ОСОБА_1 не погодився із зазначеною ухвалою суду і подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відкрити провадження у справі.

Позивач вважає, що суд першої інстанції помилково застосував статтю 160 КАС України, оскільки ця норма й Кодекс у цілому оскарження повноважень суб`єкта владних повноважень, якими порушуються права/інтереси позивача, не передбачено.

Інші доводи ОСОБА_1 подібні тим, які він висловлював у позовній заяві, зводяться до пояснення ним мотивів звернення до суду з позовом щодо оскарження законності дій Президента України, а не його повноважень. З погляду позивача, такими діями (здійснення 23 травня 2019 року публічного виступу на форумі інтернет-діячів iForum-2019 недержавною мовою, що підтверджується інформацією засобів масової інформації) глава держави створив привілеї за мовною ознакою для однієї із національних меншин України, що призводить до розпалення міжнаціональної ворожнечі та міжнаціональних конфліктів за мовною ознакою і створює реальну загрозу територіальній цілісності України та її недоторканності.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 вересня 2019 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 10 вересня 2019 року призначила розгляд справи у судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла висновку про таке.

5. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позову, виходив із положень таких процесуальних норм.

За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір — це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАСУкраїни.

Вказані норми визначають вичерпний перелік спорів, вирішення яких відноситься до повноважень Верховного Суду як суду першої інстанції.

Положеннями статті 5 КАС України закріплено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача — суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи наведені положення КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право/інтереси особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Послався також на положення статті 77 КАС України, згідно з якими на учасників адміністративної справи покладається обов`язок доказування тих обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пунктів 4 та 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Законодавець передбачив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

6. У цій справі суд першої інстанції визначив, що первинна позовна заява та заява позивача про усунення недоліків (недоробків) форми та змісту позовної заяви не містить обґрунтувань, чим саме дії відповідача, про які мовиться в позовній заяві, спричинили порушення чи оскарження індивідуально виражених прав, свобод та інтересів позивача. Відтак суд підсумував, що права чи інтереси, які потребували судового захисту, не виникли.

Позаяк позивач ОСОБА_1 не виконав правил закону та вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернув позову заяву її автору.

7. Велика Палата Верховного Суду не може погодитися з таким рішенням суду.

Із згаданих вище законодавчих положень пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 169 КАС України у поєднанні з вимогами статті 577 цього Кодексу випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси і яка у зв`язку з цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві хто, котрий саме суб`єкт владних повноважень порушив його права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належить вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.

Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставини, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві виклав зміст дій відповідача, описав, у чому полягало порушення його прав, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок дій відповідача, як зміг пояснив, яким чином і чому дії відповідача зачіпають його права. Зміст позовної заяви викладений в обсязі, з якого можна визначити характер спірних правовідносин і з дотриманням встановленого процесуальним законом порядку ухвалити одне із рішень, продиктованих їхнім змістом. При цьому ця позовна заява не містить підстав для її повернення позивачу, найменше з тих підстав, з яких її повернув суд першої інстанції.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

8. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, оскаржена ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.

Керуючись статтями 250266292312315316321322325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 серпня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач                                                                                       М. І. Гриців

Судді:                                    Н. О. Антонюк                                             Н. П. Лященко

Т. О. Анцупова                                            В. В. Пророк

Ю. Л. Власов                                               Л. І. Рогач

В. І. Данішевська                                       О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна                                             О. С. Ткачук

В. С. Князєв                                                В. Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко                                            

Share
Добавить комментарий

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

НЕ ВИТРАЧАЙТЕ ЧАСУ ДАРЕМНО!

ПОБУДУЙТЕ НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ ШВИДШЕ ВАШИХ СУПРОТИВНИКІВ!

БУДЬТЕ НА ДВА КРОКИ ПОПЕРЕДУ!

ДЗВОНІТЬ, ЩОБ ДОМОВИТИСЯ ПРО ЗУСТРІЧ І ВИРІШИТИ ВАШЕ ПИТАННЯ

АДВОКАТ ШПІТЬ
АНАТОЛІЙ ВІКТОРОВИЧ

м. Харків, метро «Студентська»
вул. Валентинівська (Блюхера), б. 12, 2-й поверх

mesto-parkovki-16x16БЕЗКОШТОВНЕ ПАРКУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ

e-mail: mail@advokat-buro.com

Київстар — (067) 917-52-75
Vodafone — (095) 904-35-71

ПРИЙОМ:
Понеділок - п'ятниця 09:00 — 18:00
Субота 09:00 — 14:00

Архів повідомлень