підписи від імені позивача в обох примірниках договору № 10/13-1 від 12 серпня 2013 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є підставою скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки оскаржуваний договір в установленому законом порядку недійсним не визнаний, тому наслідки недійсного правочину не можуть бути застосовані

Постанова                                                  

Іменем України                                  

25 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 761/9887/16-ц

провадження № 61-21091св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі — ПАТ «Креді Агріколь Банк»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору — Товариство з обмеженою відповідальністю «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас» (далі — ТОВ «Техніко-транспортна компанія «Бізнес-Клас») про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення отриманих коштів та просила застосувати наслідки нікчемного правочину та стягнути з відповідача грошову суму в 510 000,00 грн, яка передана на виконання нікчемного правочину, проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку облікової ставки Національного банку України за період з 12 серпня 2013 року до дня ухвалення судового рішення, що станом на 07 березня 2016 року становить                  214 635, 33 грн, збитки з розрахунку 16 % річних за період з 12 серпня 2013 року до дня ухвалення судового рішення, що станом на 07 березня 2016 року становить 209 924, 38 грн, а всього на момент звернення до суду із вказаним позовом —                934 559, 71 грн.

Позов обгрунтовано тим, що позивач на виконання договору від 12 серпня                  2013 року № 10/13 відкрив у відповідача банківський рахунок та передав останньому на депозит грошовому суму в розмірі 510 000,00 грн під 16 % у гривні. Під час укладення вказаного договору позивачу повідомили про умови банку з прийняття коштів на депозит, позивачу надали на підпис кілька документів, менеджер банку прийняв грошові кошти від позивача та видалився із підписаними документами. Через деякий час позивачу повернули пакет документів, які останній докладно не перечитував. Пізніше позивач встановила, що депозитний договір містить умови, які вона не погоджувала, а також встановила, що підпис на договорі не належить їй. Факт того, що позивач не підписувала договір грошового покриття від 12 серпня 2013 року №10/13-1 встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року, тому він є нікчемним відповідно до положень статті 1059 ЦК України. З огляду на те, що вказаний договір є нікчемним, позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, зокрема, застосувати положення статей 1212, 1214 ЦК України та стягнути суму депозиту в розмірі 510 000,00 грн, проценти за користування за статтею 1214 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що матеріали справи та подані сторонами у справі  докази не дають підстав вважати, що оспорюваний договір грошового покриття є нікчемним, тому відсутні правові підстави для застосування наслідків нікчемності правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ПАТ «Креді Агріколь Банк» на касаційну скаргу  ОСОБА_1 .

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня                 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі — ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві                Петрову Є. В.

Аргументи учасників  справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що для правочинів між фізичною та юридичною особами встановлено обов`язкову письмову форму, зокрема положеннями пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України, а недотримання такої форми у випадку, коли укладається правочин банківського вкладу (частина друга статті 547 ЦК України) тягне за собою наслідок у формі визнання такого правочину нікчемним згідно з прямою вказівкою закону.

Та обставина, що раніше позивач підписувала аналогічні за змістом договори не має правового значення для змісту цього документа від 12 серпня 2013 року та для волевиявлення позивача.

Заяви про відкриття нового поточного рахунку позивач не заповнювала, картку із зразками підпису для обслуговування нового рахунку не подавала, а такі докази у матеріалах справи відсутні.

Відповідач винний у виникненні спірних правовідносин на підставі нікчемного правочину, оскільки висновком почеркознавчої експертизи встановлено, що позивач оспорюваний документ не підписувала.

Представник відповідача подав до суду копію договору про грошове покриття, укладений між сторонами у справі, однак банк не надав суду доводів, які б свідчили про наявність поважних причин, за яких він не міг подати такі докази до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що договір грошового покриття не визнано судом недійсним, тому доводи заявника щодо застосування положень статті 216 ЦК України та статті 1211 ЦК України до спірних правовідносин є необгрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 серпня 2013 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 уклали договір грошового покриття                       № 10/13-1, відповідно до умов якого з метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов`язань платник перераховує банку грошові кошти на рахунок банку для грошового покриття.

Відповідно до умов вказаного договору платник відповідає перед банком як за належне виконання, так і за порушення клієнтом боргових зобов`язань. Банк має право як у разі порушення клієнтом, так і в разі настання строку виконання боргових зобов`язань, одержати задоволення своїх вимог за рахунок грошового покриття (а. с. 6-9).

Предметом договору (основного зобов`язання) визначено надання банком на вимогу клієнта банківської послуги, а клієнт приймає банківську послугу та зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг банку (пункт 11 договору). Реквізити договору, щодо якого укладено договір грошового покриття: назва — Договір про надання банківських послуг між банком та клієнтом (ТОВ ТТК «БІЗНЕС-КЛАС»), генеральний ліміт — 500 000,00 грн, генеральний строк — до 12 лютого 2015 року включно. Відповідно до пункту 12 вказаного договору сума та валюта покриття 510 000,00 грн, плата банку на користь платника за грошовим покриттям 16 % річних.

Під час ухвалення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від                            02 вересня 2015 року у справі № 761/35251/14-ц встановлено, що спірний договір підписано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови або предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 серпня 2013 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено договір грошового покриття № 10/13-1, який за своїм змістом є змішаним договором, на виконання якого позивач сплатила відповідні кошти.

Згідно з положеннями частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року у справі                     № 761/35251/14-ц в позові ОСОБА_1 до ПАТ «Креді Агріколь Банк» про визнання недійсним договору грошового покриття частково відмовлено (а. с. 11-12).

Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала договір грошового покриття від 12 серпня 2013 року № 10/13-1, укладений між сторонами у справі, вказана обставина відповідно до вимог закону є підставою для визнання цього договору недійсним повністю.

Разом з тим, судами встановлено, що позивач за вищевказаним позовом наполягала на визнанні оспорюваного договору недійсним тільки в частині окремих його пунктів, не погоджуючись із повним визнанням такого договору недійсним, що стало підставою для відмови у вказаному позові.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. В цивілістичній науці та судовій практиці застосування таких наслідків іменується реституцією.

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що під час розгляду справи не встановлено, що договір грошового покриття є нікчемним за законом чи визнаний в судовому порядку недійсним, тому відсутні підстави для застосування наслідків недійсності правочину.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги про те, що підписи від імені позивача в обох примірниках договору № 10/13-1 від                           12 серпня 2013 року виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, не є підставою скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки оскаржуваний договір в установленому законом порядку недійсним не визнаний, тому наслідки недійсного правочину не можуть бути застосовані.

Верховний Суд бере до уваги, що сторонами вчинено дії щодо виконання умов вказаного оспорюваного договору, що підтверджує наявність правовідносин між сторонами справи на підставі договору № 10/13-1 від 12 серпня 2013 року, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами не виникли кредитні правовідносини, а договір є невчиненим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної                   інстанції — без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                 Є. В. Петров

                                                                                                            С. Ю. Мартєв

                                                                                                            В. М. Сімоненко