Суди дійшли правильного висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 56 287,29 грн, заборгованості за пенею та комісією — 3 463,91 грн, штрафу (фіксована частина) — 500 грн, штрафу (процентна складова) — 3 279,21 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 09 лютого 2013 року. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 136/695/17

провадження № 61-3723св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач — Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач —  ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2017 року у складі судді Кривенка Д. Т. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі — ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та виявив намір на отримання кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписавши зазначену анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором станом на 31 березня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 69 363,41 грн,

з яких: заборгованість за кредитом — 5 833 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом — 56 287,29 грн; заборгованість за пенею та комісією — 3 463,91 грн; штраф (фіксована частина) — 500 грн; штраф (процентна складова) — 3 279,21 грн, яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області

від 06 жовтня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами передачу у розпорядження відповідача кредитних коштів та користування ними, що виключає виникнення у останнього будь-яких зобов`язань перед позивачем.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області

від 06 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено факт укладення з відповідачем кредитного договору на умовах, що зазначені у позовній заяві, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі — Інструкція № 492 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) для відкриття рахунку та отримання платіжної картки від клієнта додаткових дій, окрім підписання і подання банківській установі анкети-заяви не вимагається.

Крім того, відповідачем не спростовано подання анкети-заяви, отримання платіжної картки з ПІН-кодом, факт зняття грошових коштів, наданих банком у кредит у межах встановленого кредитного ліміту, тому заборгованість за кредитним договором підлягає поверненню відповідачем.

Разом з тим, банк гарантує збереження таємниці банківського рахунка клієнта, у тому числі перед судом, і така інформація розкривається за письмовою згодою клієнта або за рішенням суду. ОСОБА_1 письмової згоди ПАТ КБ «ПриватБанк» на розкриття інформації про його картковий рахунок не надавав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 09 лютого 2013 року  ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг

у ПриватБанку.

Підписавши зазначену анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням умов за кредитним договором станом на 31 березня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 69 363,41 грн,

з яких: заборгованість за кредитом — 5 833 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом — 56 287,29 грн; заборгованість за пенею та комісією — 3 463,91 грн; штраф (фіксована частина) — 500 грн; штраф (процентна складова) — 3 279,21 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статей 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах

та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові

у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти

за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника від 09 лютого 2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості

за договором від 09 лютого 2013 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку — 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період — з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного

з ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру заборгованості банк, пославшись на Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі

56 287,29 грн, заборгованість за пенею та комісією — 3 463,914 грн, штраф (фіксована частина) — 500 грн, штраф (процентна складова- 3 279,21 грн.

Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09 лютого 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі

№ 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Суди дійшли правильного висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 56 287,29 грн, заборгованості за пенею та комісією — 3 463,91 грн, штрафу (фіксована частина) — 500 грн, штрафу (процентна складова) — 3 279,21 грн, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 09 лютого 2013 року. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.

Водночас вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`являв.

Разом з тим, суди дійшли неправильного висновку в частині вирішення спору щодо стягнення основної суми заборгованості (тіло кредиту). Так,                     з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк визначив заборгованість за кредитом у розмірі 5 833 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що укладений між сторонами кредитний договір від 09 лютого 2013 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ПАТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд — шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Проте вказані обставини неправильно встановлені судами під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення основної заборгованості (тіла кредиту).

Отже, вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту) підлягають задоволенню в розмірі 5 833 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки судами встановлено фактичні обставин справи, однак неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5 833 грн основної заборгованості за кредитом (тіло кредиту).

Судові рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 56 287,29 грн, заборгованості за пенею та комісією — 3 463,91 грн, штрафу (фіксована частина) — 500 грн, штрафу (процентна складова) — 3 279,21 грн необхідно залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково, сплачений за її подання судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 269,10 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня

2017 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 5 833 грн заборгованості за кредитним договором  та розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 5 833 грн заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом (тіло кредиту) за договором від 09 лютого 2013 року у розмірі 5 833 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 269 (двісті шістдесят дев`ять) гривень 10 (десять) копійок.

В решті рішення Липовецького районного суду Вінницької області                               від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     В. С. Висоцька

Судді                                                                                                 А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська