військовослужбовці забезпечуються житловим приміщенням за рахунок держави лише один раз протягом усієї військової служби

Постанова

Іменем  України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 760/21369/18

провадження № 61-11097 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., ХоптиС. Ф.,                     Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач — ОСОБА_4;

відповідач — військова частина А0799;

треті особи:Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Київське квартирно-експлуатаційне управління;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги військової частини А0799 та Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф.,                  Махлай Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.    Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до військової частини А0799, треті особи: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, Київське квартирно-експлуатаційне управління, про скасування рішення житлової комісії.

Позовна заява мотивована тим, що він є полковником у відставці та                          з 30 червня 1992 року перебував у загальній черзі на квартирному обліку при житловій комісії військової частини А0799, з якого його знято на підставі рішення житлової комісії від 27 червня 2017 року. Вважав прийняте житловою комісією рішення про зняття з квартирного обліку на підставі пункту 5 статті 40 ЖК УРСР незаконним та необґрунтованим, оскільки під час постановки на квартирний облік ним було надано всі необхідні документи із зазначенням в них достовірних відомостей про склад сім’ї та місце проживання. Станом на 30 червня 1992 року він не був забезпечений житлом за місцем своєї служби — у Київському гарнізоні і тому потребував поліпшення житлових умов для себе та членів своєї сім’ї у м. Києві. На день звернення до суду він не має у власності будь-якого житла.

Перебуваючи на службі в Київському гарнізоні до дня відставки він забезпечений житлом не був та потребував поліпшення житлових умов у                          м. Києві, за місцем служби та реєстрації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд скасувати рішення житлової комісії військової частини А0799 від 27 червня 2017 року про зняття його з квартирного обліку та поновити його на квартирному обліку                                       з 30 червня 1992 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення житлової комісії військової частини А0799 від 27 червня 2017 року про зняття з квартирного обліку полковника у відставці ОСОБА_4, 1953 року народження, викладене в протоколі від 27 червня 2017 року № 6 засідання житлової комісії військової частини А0799. Поновлено полковника у відставці ОСОБА_4, 1953року народження, на квартирному обліку з 30 червня 1992 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при зверненні із заявою про взяття на квартирний облік позивачем було надано достовірні відомості про склад сім’ї та місце проживання, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на квартирний облік, а тому зняття позивача з квартирного обліку на підстав пункту 5 статті 40 ЖК УРСР є незаконним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційні скарги Військової частини А0799 та Київського квартирно-експлуатаційного управління залишено без задоволення. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_4 для зарахування його на квартирний облік надано відомості, які відповідали дійсності, зокрема, ним зазначено про трикімнатну квартиру у с. Данилівка Васильківського району Київської області, отриману за попереднім місцем служби в гарнізоні Київської області. Крім того, він щороку подавав оновлені документи, необхідні для взяття на квартирний облік, зокрема довідку про склад сім’ї, довідку про місце проживання, довідку з пенсійного фонду. Відповідачами не надано доказів, що протягом періоду перебування позивача на квартирному обліку житловою комісією зазначалось про надання ОСОБА_4 недостовірних відомостей, які стали підставою для взяття на облік.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року військова частина А 0799 та Київське квартирно-експлуатаційне управління подали до Верховного Суду касаційні скарги,                     в яких просили оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду                              від 04 липня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 760/21369/18 із Солом’янського районного суду м. Києва.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги є ідентичними і мотивовані тим, що станом на день зарахування позивача на квартирний облік, ним вже було реалізовано право на отримання житлового приміщення, передбачене частиною першою                     статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Крім того, при зарахуванні на квартирний облік позивач не був приписаний у м. Києві, а наявна житлова площа на кожного члена сім’ї позивача була більшою, ніж та, що надає право ставати на облік та отримувати житло. Позивач разом зі своєю сім’єю не були такими, що потребували поліпшення житлових умов, оскільки були забезпечені житловою площею вище мінімально встановленої, а саме, постійним житлом — трикімнатною квартирою АДРЕСА_1.

Згідно з пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11 грудня 1984 року № 470, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті.

Разом з тим на час вирішення питання про зарахування позивача на квартирний облік 30 червня 1992 року, він не був зареєстрований у м. Києві,  члени його сім’ї (дружина та дві дочки) не були зареєстровані та не проживали у м. Києві, а були забезпечені житлом за адресою: : АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 був зареєстрований у АДРЕСА_1 до 29 липня                        2000 року, його дружина ОСОБА_6 та дочки: ОСОБА_7 з чоловіком ОСОБА_8, та ОСОБА_9 (пізніше ОСОБА_9) — по теперішній час. При цьому відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 26 грудня 2002 року № 776 полковник ОСОБА_4 був звільнений у відставку за станом здоров?я, а місце проживання у АДРЕСА_2, зареєстрував лише 30 жовтня 2009 року.

Вважали, що прийняття позивача на квартирний облік 30 червня 1992 року із визначеним складом сім’ї не відповідало зазначеним вище вимогам діючого законодавства.

Зазначали, що протоколом засідання житлової комісії від 08 лютого                  2017 року № 2 встановлено, що зарахування ОСОБА_4 на квартирний облік здійснювалося житловою комісією А0140 у порушення вимог нормативно-правових актів, тобто дії посадових осіб комісії при прийнятті позивача на квартирний облік були визнані неправомірними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 є полковником у відставці відповідно до витягу з наказу Міністра оборони України від 26 грудня 2002 № 776, та перебував на квартирному обліку при житловій комісії військової частини А0799 гарнізону м. Києва в загальній черзі з 30 червня 1992 року.

Рішенням житлової комісії військової частини А0799 від 27 червня 2017 року ухвалено зняти з квартирного обліку полковника у відставці ОСОБА_4, 1953 року народження, який був зарахований на облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов в порушення вимог нормативно-правових актів: статті 34 Житлового кодексу УPCP, пункту 13, 15 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Української PCP», затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня                           1984 року № 470, постанови виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та президіуму Київської міської Ради професійних спілок від 30 квітня 1991 року № 234, наказу Начальника Київського гарнізону                          від 27 червня 1991 року № 8 (а.с. 6).

З послужного списку в особовій справі ОСОБА_4 вбачається, що позивач проходив військову службу, зокрема, з 06 квітня 1988 року по                            30 червня 1992 року на посаді начальника приймального радіоцентру                            133 вузла зв’язку 8-ї окремої армії протиповітряної оборони України.

20 вересня 2000 року згідно з талоном до ордеру № 372 ОСОБА_4 на склад сім’ї 4 особи (він, дружина, дочка, дочка) отримав право на зайняття житла — трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Наказом КВ протиповітряної оборони України № 011 від 30 червня 1992 року ОСОБА_4 призначено на посаду старшого офіцера групи оперативного зв’язку відділу зв’язку ІАСУ штабу військ Протиповітряної оборони України в Київський гарнізон.

26 червня 1992 року позивач звернувся з рапортом до голови житлової комісії військової частини 25342 про зарахування його на облік, як безквартирного, який потребував поліпшення житлових умов для отримання житлової площі у м. Києві зі складом сім’ї 4 особи (він, дружина, дочка, дочка).

Рішенням житлової комісії військової частини А0140 від 30 червня 1992 року ОСОБА_4 зі складом сім’ї з 5 осіб (він, дружина, 2 дочки та мати) зараховано на квартирний облік при військовій частині А0140 в загальну чергу.

Рішенням житлової комісії військової частини А0140 від 28 січня 2001 року внесено зміни до квартирного обліку та зараховано на квартирний облік ОСОБА_4 родиною у складі 4 осіб (він, дружина, 2 дочки).

Після зміни ОСОБА_4 місця служби у Київський гарнізон, в отриманій позивачем за рахунок Міністерства Оборони України в якості постійного житла квартирі у с. Данилівка залишилася зареєстрованими: його дружина -ОСОБА_6, дочка — ОСОБА_7 з чоловіком — ОСОБА_8, дочка — ОСОБА_9, які в подальшому приватизували це житло. Зазначене підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 11 грудня 2006 року сільським головою на підставі розпорядження від 01 листопада 2006 року № 294.

03 червня 2008 року за договором дарування дружина — ОСОБА_6 та дочка — ОСОБА_9 подарували 1/2 вказаної квартири ОСОБА_7, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

ОСОБА_8 також відчужив частку квартири на користь ОСОБА_7 за договором дарування, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На засіданні житлової комісії військової частини А0799 за протоколом № 2 від 08 лютого 2017 року, за протоколом № 4 від 10 квітня 2017, за протоколом № 5 від 12 травня 2017 року полковнику у відставці ОСОБА_4 був наданий час на доукомплектування облікової справи документами та довідками для підтвердження правомірності зарахування та перебування на обліку військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов.

Станом на 27 травня 2017 року відповідні документи та довідки                        ОСОБА_4 не були надані, тому 27 червня 2017 року житловою комісією військової частини А0799 ухвалено рішення про зняття його з квартирного обліку на підставі пункту 5 статті 40 ЖК УРСР, підпункту 5 пункту 26 «;Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», підпункту 5 пункту 2.18. наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

2.              Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги військової частини А 0799 та Київського квартирно-експлуатаційного управління  підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п’ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Відповідно до пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

В абзаці 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Судом установлено, що 20 вересня 2000 року згідно з талоном до ордеру                       № 372 ОСОБА_4 на склад сім’ї 4 особи (він, дружина, дочка, дочка) отримав право на зайняття житла — трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до частини першої статті 34 ЖК УРСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;  3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров’я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;                 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках.

У статті 40 ЖК УРСР передбачено, що громадяни які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, пунктом 2.16 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас, залишаються на квартирному обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11 грудня 2006 року квартира АДРЕСА_1, яку було видано ОСОБА_4,  було приватизовано згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таким чином, судом установлено, що ОСОБА_4 отримував за рахунок держави житло, а саме квартиру АДРЕСА_1, правом на приватизацію якої скористалися члени його сім’ї.

Пунктом 30 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв’язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

У порушення статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції на зазначені обставини справи уваги не звернув, не врахував, що військовослужбовці забезпечуються житловим приміщенням за рахунок держави лише один раз протягом усієї військової служби; не перевірив доводи відповідачів про те, що позивач після отримання житла від держави поліпшення житлових умов не потребував, а тому підстави для перебування позивача на квартирному обліку були відсутні. Крім того, відповідно до витягу із наказу Міністра оборони України від 26 грудня 2002 року № 776 полковник ОСОБА_4 був звільнений у відставку за станом здоров?я (а.с. 16), а місце проживання у                   АДРЕСА_2, зареєстрував лише 30 жовтня 2009 року (а.с. 7).

Нормами цивільного процесуального закону визначено обов’язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з пунктами 1, 3 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги військової частини А 0799 та Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников

Судді:                                                                                               О. М. Осіян

                                                                                                            Н.Ю. Сакара

С. Ф.Хопта

                                                                                                    В. В. Шипович