X
Menu

(067) 917-52-75

(095) 904-35-71

X

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 569/12154/17

провадження № 61-11689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідач – відкрите акціонерне товариство «Рівненський завод тракторних агрегатів»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року у складі головуючого судді Першко О. О. та постанову апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року у складі суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Шимківа С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів»                        (далі – ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів») про стягнення компенсації втрат частини грошових доходів у зв’язку із невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

Позов мотивовано тим, що рішенням Рівненського міського суду від 21 січня 2015 року на її користь стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у сумі 80 423 грн 20 коп. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2015 року стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 17 172 грн 23 коп. На даний час вказані судові рішення відповідачем не виконані, внаслідок чого відбувається знецінення доходу, встановленого рішеннями суду у вигляді середньої заробітної плати, а тому вона має право на стягнення компенсації втрат частини грошових доходів у зв’язку з невиплатою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь: компенсацію втрати частини доходів в розмірі 55 411 грн 58 коп. у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 80 423 грн           20 коп. за період з 01 лютого 2015 року по 31 серпня 2017 року; компенсацію втрати частини доходів в розмірі 2 629 грн 22 коп. у зв’язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 11 070 грн 40 коп. за період з 01 липня 2015 року по                    31 серпня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року у задоволені вказаного позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, має разовий характер та не є заробітною платою, визначеною як періодичний платіж. Оскільки законодавством про працю строки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визначені, немає правових підстав для нарахування на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні сум компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків його виплати.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку і не є заробітною платою, визначеною як періодичний платіж, строки виплати якого чинним законодавством не встановлені, а тому компенсація, передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці», на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги  

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,                 ОСОБА_4, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що середня заробітна плата за весь час затримки розрахунку входить до структури заробітної плати, тому на неї також має нараховуватися компенсація втрати частини заробітної плати у зв’язку із порушенням строків її виплати.

Аргументи ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» – відповідача у справі

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» зазначило про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи позивача про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутий судом з відповідача, по суті є складовою заробітної плати, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам чинного законодавства. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку та не є заробітною платою визначеною як періодичний платіж і законодавством про працю строки його виплати не визначені, тому компенсація, передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці» на середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні не нараховується.      

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Суди установили, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2015 року у справі № 569/19699/14-ц з відповідача на користь позивача стягнуто 85 491 грн 21 коп., з яких: 1 864 грн – компенсація втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 20 000 грн за період з вересня 2010 року по січень 2013 року;       3 204 грн – компенсація втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 20 278 грн 57 коп. за період з вересня 2010 року по грудень 2014 року та 80 423 грн 20 коп. – середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2013 року по 21 січня 2015 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня                2015 року у справі № 569/7636/15-ц з відповідача на користь позивача стягнуто 17 172 грн 23 коп. з яких: 6 101 грн 83 коп. – компенсація втрат частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати у розмірі 20 278 грн за період з червня 2014 року по березень 2015 року та                 11 070 грн 40 коп. – середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 січня 2015 року по 29 квітня 2015 року.

На виконання вказаних рішень Рівненським міським судом Рівненської області було видано виконавчі листи № 569/19666/14-ц від 02 червня                     2015 року та № 569/7636/15-ц від 22 жовтня 2015 року, які знаходяться на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.

Вказані судові рішення не виконані.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 обгрунтувала свої вимоги тим, що тривале невиконання відповідачем судових рішень про стягнення на її користь грошових коштів тягне за собою знецінення доходу, встановленого рішеннями суду у вигляді середньої заробітньої плати, а тому вона має право на стягнення компенсації втрат частини грошових доходів через невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зазначені виплати не підлягають компенсації у порядку, визначеному Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати».

Доводи касаційної скарги про те, що зазначений висновок суперечить нормам чинного законодавства є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Стягнення середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку на підставі судового рішення має разовий характер, тому не підпадає під дію цього Закону.

Посилання касаційної скарги на те, що середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку входить до структури заробітної плати як компенсаційна виплата є необґрунтованими.

Розглядаючи справу № 6-109цс12, Верховний Суд України дійшов правового висновку про те, що у трудових правовідносинах такі поняття як зобов’язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов’язання  не застосовуються. Такі терміни використовуються у низці статей Цивільного та Господарського кодексів України.        

Статті 116117 КЗпП України структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці». За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

З огляду на наведений правовий висновок, право на таку компенсаційну виплату виникає у особи за умови розірвання трудових відносин та лише за умови несвоєчасного розрахунку, тому така виплата не може входити до структури заробітної плати.

Посилання заявника на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013є безпідставним , оскільки в цьому рішенні йдеться про компенсацію втрати частини заробітної плати, а не про компенсацію втрати частини середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Разом із тим суд касаційної інстанції зауважує, що позивач не позбавлена права звернутися до суду із позовом з інших підстав з урахуванням правових норм, які регулюються правовідносини з виконання судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400401416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                          С. П. Штелик

                                                                                                               В.С. Висоцька  

                                                                                                               С.Ю. Мартєв

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80854391?

fbclid=IwAR2E9wWJgziYbphuxzuAkWvhgo5uDM_U7bialkmUYeBfYSP6Ezu76vMCvbE

Share
Добавить комментарий

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

НЕ ТЕРЯЙТЕ ВРЕМЕНИ ЗРЯ!

ПОСТРОЙТЕ НАДЕЖНУЮ ЗАЩИТУ БЫСТРЕЕ ВАШИХ ПРОТИВНИКОВ!

БУДЬТЕ НА ДВА ШАГА ВПЕРЕДИ!

ПОЗВОНИТЕ, ЧТОБЫ ДОГОВОРИТЬСЯ О ВСТРЕЧЕ И РЕШИТЬ СВОЙ ВОПРОС

АДВОКАТ ШПИТЬ
АНАТОЛИЙ ВИКТОРОВИЧ

г. Харьков, метро «Студенческая»
ул. Валентиновская (Блюхера), д. 12, 2-й этаж

mesto-parkovki-16x16БЕСПЛАТНАЯ ПАРКОВКА АВТОМОБИЛЯ

e-mail: mail@advokat-buro.com

Київстар — (067) 917-52-75
MTS — (095) 904-35-71

ПРИЕМ:
Понедельник- пятница 09:00 — 18:00
Суббота 09:00 — 14:00

Архив сообщений